Олексій Жмеренецький Координатор ділового клубу "КОЛО", експерт з інновацій

 

"Важливою світовою тенденцією є звернення корпорацій за технологіями до так званих відкритих платформ інновацій, де сотні і тисячі команд пропонують свої інноваційні рішення. В Україні таким прикладом є Платформа Розвитку Інновацій. Подібні платформи – це спосіб для талантів вийти безпосередньо на замовників інновацій, а для бізнесу – можливість мінімізувати свої витрати, отримуючи при цьому великий вибір варіантів технології."

Матеріал перепубліковано із сайту ЛІГА.net

 

Що заважає інноваціям в Україні, і як нам з цим впоратись?

Під час Київського міжнародного економічного форуму компанія «McKinsey» озвучила дуже цікаві цифри. Зокрема, 60-70% росту ВВП в найближчі роки будуть пов'язані з появою нових галузей і технологій, особливо, «Big Data», тобто, тих, які стосуються обробки даних більшого обсягу.

Оскільки до 2025 року буде тривати світовий економічний спад і призупинення росту ВВП, єдиний спосіб для нашої країни вирватись з бідності – зробити ставку на ті галузі, які швидко ростуть або лише з'являються.

А для цього необхідно впроваджувати інновації на всіх фронтах. Це і є той «блакитний океан», якого так шукають в бізнесі. Проблем більш ніж вистачає. Але рішення теж є.

Бар'єр 1 – слабкий захист прав власності, як інтелектуальної, так і матеріальної. Це головний фактор, що гальмує інвесторів.

Рішення. Не гнатись за зміною укладу по всій країні, а змінювати його на місцях. Для цього існує такий інструмент, як спеціальні економічні зони. Він вже давно апробований у Китаї, наприклад. Власне китайці почали розвиток саме з тих зон, де бізнес-клімат був зовсім іншим.

Цей досвід використовувала Туреччина. У спеціальній економічній зоні іноземні інвестори можуть діяти в юрисдикціях міжнародного права. Для спеціальних економічних зон діє пільгова система оподатковування або повна відсутність податків, тобто, наявний лише податок на доходи фізичних осіб. Таким шляхом пішов Сінгапур, залучаючи у свій час міжнародний капітал завдяки тому, що для іноземних інвесторів скасували всі податки, крім податків на доходи фізичних осіб.

Сьогодні всі міжнародні корпорації оптимізують свої податкові відрахування через офшори. І навіть у США гіганти платять копійки, що стосується податку на прибуток компаній. Основний дохід в бюджет – це податки від співробітників. Оскільки їхні доходи там дуже високі, надходження від податків значно вищі. Тобто, в спеціальних зонах головне – ставка на людський капітал і прості безпечні умови для компаній.

Через десять років, коли прийдуть інвестори, правила можна змінити. Але спочатку їх потрібно гарантувати.

Бар'єр 2 - відтік талантів за кордон. Дефіцит кадрів спостерігається скрізь – від складних видів діяльності до професійних робітників, зварювальників, будівельників і т.д. Люди не бачать перспективи і не вірять в країну.

Рішення. Крім надихаючих промов лідерів країни, людям потрібна можливість застосовувати свої знання. Потрібна пропозиція від опорних галузей, таких, як ВПК, сільське господарство, промисловість, де є кошти. Однак, на даний час, щоб компанії почали інвестувати в розвиток і залучати таланти на роботу, необхідно створити умови. Наприклад, зняти оподатковування з високотехнологічних робочих місць, інвестицій у наукові розробки, закупівлі інноваційного встаткування і так далі. Потрібно здешевити модернізацію. Тільки так можна втримати таланти в Україні і стимулювати бізнес.

 

Бар'єр 3 - хронічно відстаюча технологічна освіта.

Рішення. Держава повинна підвищувати держзамовлення на високотехнологічні спеціальності. Міністерство має визначати це пріоритетом у своїх програмах і рекомендаціях. До того ж, варто використовувати практику залучення іноземних професорів для створення нових кафедр, як це робила Японія та інші країни, коли в них не було свого ресурсу.

По пріоритетних високотехнологічних спеціальностях потрібно оплачувати міжнародне стажування та навчання українських викладачів і студентів. Це дозволить побудувати мости між глобальними знаннями і українськими.

Бар'єр 4 - слабка стартап-екосистема.

Рішення. По-перше, потрібен венчурний капітал. Сьогодні венчурні фонди в Україні, в цілому, оперують дуже маленьким капіталом. Іноземці не приходять, оскільки бояться, не розуміють ринок. Тому венчурних інвесторів потрібно мотивувати, наприклад, частково звільнити від податків. Прийняти, нарешті, окремий закон про венчурний капітал. Передбачити державне мікро-фінансування інноваційних проектів на початкових етапах, щоб зменшити ризики інвесторів.

По-друге, у світі стартап-екосистеми часто виникають навколо університетів, де є потужні технологічні спеціальності. Всі знають, що «Кремнієва долина» створена саме навколо Стенфордського університету. В Україні також варто вибрати декілька опорних університетів з оптимальними умовами – інфраструктурою, екологією, транспортом тощо. Якщо необхідно, підвести туди інфраструктуру, освітлення, каналізацію; плюс, створити режим спеціальної економічної зони. Саме так робить Польща, наприклад.

Важливою світовою тенденцією є звернення корпорацій за технологіями до так званих відкритих платформ інновацій, де сотні і тисячі команд пропонують свої інноваційні рішення. В Україні таким прикладом є Платформа Розвитку Інновацій. Подібні платформи – це спосіб для талантів вийти безпосередньо на замовників інновацій, а для бізнесу – можливість мінімізувати свої витрати, отримуючи при цьому великий вибір варіантів технології.

Бар'єр 5 - недовіра між суспільством, бізнесом і чиновниками.

Рішення. Інструментом може і повинен стати блокчейн. У нас сто тисяч «айтішників», в нас сконцентрована блокчейн спільнота. При цьому в Україні проводиться все більше блокчейн конференцій, адже блокчейни хочуть вплести наших програмістів у свої структури в інших країнах.

Друга складова технології – безпека контрактів, виконання зобов'язань тощо. Ми бачимо, що вже декілька років актуальною залишається тема втілення блокчейнів на аукціонах. Земельний кадастр переходить на блокчейн. Існує програма переведення всіх баз даних і реєстрів на блокчейн. Я вважаю, що у нас технологія пошириться тотально саме завдяки недовірі між чиновниками, громадянами і бізнесом.

В Україні нестабільна основна валюта. Тому крипто-валюта – альтернативний спосіб диверсифікувати ризики, а також отримати додаткові кошти для взаєморозрахунків між собою, оминаючи банки.

Хороший приклад – Німеччина, де землі (аналог наших громад) мають можливість випускати регіональні валюти. І це робиться, в тому числі, на основі блокчейну. Регіональна валюта дозволяє муніципалітетам робити додаткові емісії в ті сектори, які вони вважають пріоритетними, підтримувати бізнес, наукові дослідження. Такі гроші дають можливість гравцям в рамках громади здешевити кредити і прискорити процес обігу коштів. Для України це буде великим плюсом у світлі децентралізації. Німці починали не так технологічно. А ми будемо стартувати відразу на високотехнологічній основі.

Тиснути, щоб рости

Нам дуже важливо «дотиснути» владу, щоб інноваційні проекти почали впроваджуватись глобально. Адже проблема всіх державних документів в тому, що їх кладуть на полицю, і ніхто в них не дивиться. Суспільство, бізнес повинні тримати чиновників в тонусі, щоб ті почали реалізовувати розроблені стратегії – закладали фінансування в бюджет, розробку проектів постанов і законів для реалізації стратегій.

Ми ще остаточно не розгубили кадри. Україна ще має колосальний технологічний потенціал в агросекторі і ВПК. Ми починаємо практично з чистого аркуша, а тому зможемо показати кращі темпи росту і продуктивності. Низька база дасть нам низький старт і велике поле для експериментів. Причому для всіх – як великих міжнародних компаній, так і українських.