Menu
Close
Платформа Розвитку Інновацій

Медіа центр

image description Статті
6 лютого 2018

Від гаражів до парків: де повинні народжуватись українські інновації

Дмитро Єрьомін

Управляючий партнер інноваційного парку UNIT.city

"На ринку виграють ті, хто навчився пов'язувати фундаментальні дослідження з бізнесом, ті, хто створює міцні системи на цій базі. Цієї прогалини між фундаментальним і бізнесовим необхідно позбутись. Тоді ми отримаємо конкурентоспроможний продукт."

Матеріал перепубліковано із сайту LIGA.net

 

Чому бізнес складає порядок денний з впровадження інновацій, і як це використовувати на благо держави

Інновації – це якісні зміни. Те, що підвищує стійкість системи, змінює її можливості в кращу сторону. Наприклад, ми змінюємо якісні параметри нашої оборонки, в результаті чого зменшується ймовірність загибелі наших солдатів.

Начебто всі це розуміють, але коли постає питання про відповідальність, всі починають показувати один на одного пальцем. Тому, в першу чергу нам необхідно фундаментально розділити питання підтримки інновацій: хто попереду – бізнес чи держава? Переконаний, що попереду повинен бути бізнес. Коли бізнес визначає напрямок, держава може або підтримувати, або не заважати, третього варіанту не повинно бути.

Як би це не було банально, але Україні потрібно йти в напрямку до інновацій імпортозаміщення – коли кожний з нас зможе віддавати перевагу вже відомому принципу "купуй українське". А поки-що ми продаємо танки, яких немає в українській армії. Спробуйте пояснити розсудливій людині, що в нас немає грошей на те, щоб озброїти нашу армію нашими ж танками. Точно можу сказати: я заборонив би купувати озброєння, яке не використовується армією тієї держави, де його виготовляють.

Імпортозаміщення – це наш тренд на найближчі десять років. На цьому буде формуватись основа для власних подальших розробок.

Ми вже вчимося розвивати інновації в умовах наших обмежень. В Україні обмеження більше пов'язані з тим, що у свій час в Радянському Союзі не була сформована система комерціалізації розробок. В інших державах ця система чітко побудована.

Наприклад, у США будь-який дослідний інститут, група, окрема людина, що мають відповідну спеціалізацію, можуть спробувати вирішити питання, що стоїть перед Міністерством оборони (звісно, якщо це не секретні розробки). Після презентації концепту або початкової фази перспективної технології (фактично акселераційна програма) дослідникові виділяють грант. Чітко фіксуються строки виконання. Один раз у квартал для контролю приїжджає співробітник Міноборони. На основі його звіту приймається рішення про продовження співпраці. Якщо є технологія, держава не займається її комерціалізацією, а передає її корпорації, яка може зробити це дуже швидко. При цьому автор одержує свої відсотки, корпорація – продукт, який потім продається, а держава – продукт, який вона замовила. Всі задоволені.

У нас цього немає на рівні держави. Але вільний ринок розвивається і пропонує варіанти вирішення задачі.

Україні необхідно імплементувати бізнес-складову в усі процеси створення технологій. Якщо ми говоримо про оборонку, то над цим в основному працюють державні підприємства. Допомогти їм можуть приватні компанії, які займаються акселерацією технологічних команд для створення інноваційних продуктів, наприклад, Платформа Розвитку Інновацій, агентство, що спеціалізується на комерціалізації військових розробок. Але насамперед потрібно думати про ті технології, які можна комерціалізувати на внутрішньому і зовнішньому ринках з мінімальними затратами ресурсів. Немає резону створювати напрямок з нуля – краще спершу виділити те, у чому ми сильні, і забезпечити це підтримкою.

Багато-хто ставить питання, який вплив на розвиток інновацій мають податкові пільги. Звичайно ж, позитивний, важливий і потрібний! Але податкові пільги – це інструмент боротьби на міжнародному ринку за ресурси корпорацій, які дивляться, де вигідніше відкривати офіс. А в інноваціях важливий інший фактор. Погляньте на країни Близького Сходу з величезними пільгами та ресурсами, і побачите, що основою у створенні інновацій є створення середовища. Країни Близького Сходу, розуміючи, що в них з середовищем проблема, активно вкладають туди, де середовище вже створене.

Ми не зможемо змагатись з США по комерціалізації – вони швидше бачать виникаючі потреби, у них більший ринок. Тому, ми можемо доповнювати тими блоками, в яких ми самі сильні. Наприклад, захист інформації. У нас потужний аутсорсинг з доброю фундаментальною базою. Це наші "дешеві хлопці" (умовно дешеві – серед елітарних). Ми сильні в агро – навіть у звітах ООН розвиток землі України зазначається окремим пунктом. Чому б не використовувати переваги?

Україна сильна в «харді» – так склалось історично. На основі розробок обладнання буде формуватись надбудова у вигляді програмних комплексів, які є невід'ємною частиною будь-якої сучасної системи. Наприклад, в оборонці це буде відбуватись з об'єктивних причин. Створивши «залізку», нам потрібно буде причепити до неї своє програмне забезпечення. Для нас «хард» первинний, а «софт» вторинний. Така ситуація виникає з огляду на слабкі компетенції у комерціалізації саме «софту». Україна – один зі світових лідерів на ринку аутсорсингу, однак, на ринку продуктів ми плентаємось у хвості.

І потрібно не забувати, що реальні гроші – це продукт, а не аутсорсинг, що становить лише частину витрат при формуванні вартості.

Наступний етап – це власне спроба створити український продукт.

На даний момент більшість таких продуктів, за невеликим винятком, є локальною копією продуктів, представлених на глобальному ринку. За прикладом «Uber» у нас виникають сервіси таксі. За прикладом «Facebook» створюються локальні соцмережі. Тобто, ми намагаємось підглянути і повторити. На наступному етапі багато таких компаній просто очікують придбання глобальним гравцем. Нам необхідно навчитись бачити, відчувати продукт, який потрібен глобальному ринку.

Держава повинна виділити галузі, які вимагають найменших затрат ресурсів, для отримання максимально швидких результатів. Візьмемо, наприклад, Академію наук. В НАНУ величезна кількість світлих голів, однак, об'єктивно кажучи, ніхто не знає, як правильно їх використовувати для держави. Це нагадує валізу без ручки: всі знають, що там лежить цінна річ, але нікому не відомо, яка саме. Тому її просто зберігають.

У нас величезна проблема зі старінням професіоналів від науки. І протягом найближчих декількох років ми можемо втратити фундаментальну базу, яка формувалася десятиліттями. Адже дослідник виїжджає, якщо немає можливості реалізувати себе. Чому немає можливості? Не вистачає грошей. Гроші на дослідження в нашій державній парадигмі мають виділятись з держбюджету. Бюджет порожній, оскільки немає підприємств, які щось створюють. Замкнуте коло.

Без сприятливого середовища для впровадження технологія зводиться нанівець. Якщо бізнес формує запит, держава повинна створювати нормативні умови для впровадження технологій. Це і буде єдина важлива і зовсім не затратна частина для держави. Таким чином, бізнес показує проблематику, а держава готова підтримати її, вивести на необхідний рівень.

А ще ми повинні забувати казки про «стартапи», які виросли ледве не в гаражі. Ця «романтика» відходить в минуле і поступається місцем розвиненим середовищам з належною інфраструктурою, з наявністю соціуму і зв’язків, програм росту. Все це є в інноваційних парках. Ми з UNIT.city стали першими в Україні. Через певний час таких парків в країні з'явиться багато, і об'єктивно ми хочемо, щоб так було. Ми посіяли тільки першу зернину.

Вкрай важливою є зміна системи освіти, приземлення цієї інерційної машини на базис потреб реального сектора і глобальних світових реалій. Є необхідність у створенні нових стандартів професій, нових програм. В загальній системі освіти повинні використовуватись нові принципи вдосконалення навиків, які вже зарекомендували себе.

Скажу, що жоден інноваційний центр у світі не був побудований без освітньої складової. Навіть якщо такі парки спершу створювались як місця концентрації, кластери за напрямками, то раніше чи пізніше освіта, а згодом і дослідження на базі освітньої платформи, ставали основною складовою системи.

На ринку виграють ті, хто навчився пов'язувати фундаментальні дослідження з бізнесом, ті, хто створює міцні системи на цій базі. Цієї прогалини між фундаментальним і бізнесовим необхідно позбутись. Тоді ми отримаємо конкурентоспроможний продукт.